Мовознавчий турнір
до Міжнародного дня рідної мови
Ведучий: Щороку, 21
лютого, світова громадськість відзначає Міжнародний день рідної мови.День був
встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО
з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
Ведучий: За даними ЮНЕСКО,
у світі існує близько 6000 мов. Майже половина з них знаходяться під загрозою
зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її
перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови.
Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі
зникнення.
Ведучий: Для кожного народу дорога його
мова. Для нас найближчою і найріднішою є українська! Ми зібрались сьогодні тут, щоб ще
раз засвідчити свою пошану рідній мові, продемонструвати свої вміння та знання
у грі. Отож, розпочнімо!
Ведучий:Перед нами змагатимуться за звання найкращий знавець
рідного слова 3
команди. Зустрічаймо їх! … Оплески.
1 команда « _____учні 6-А класу____________________ »
2 команда « ______ учні 6-Б класу ___________________»
3 команда «
_______ учні 6-В класу __________________»
Звучить музика вихід коман.
Представлення журі.
Ведучий: Ми починаємо конкурс знавців рідної мови і
нехай переможе той, хто краще знає українську мову.
Ведучий:
Конкурс №1
«Візитка»
Знайомство з командою. Кожна команда
продемонструє свій девіз і назву.
Ведучий:Журі оцінює цей конкурс за 2 – бальною
системою
Ведучий:Походження української мови – окрема теми для статті! Точно
сказати, коли зародилася українська мова, – складно, але відомо, що вона
однозначно виникла раніше за російську, німецьку, турецьку тощо. За даними
вченого Василя Кобилюх, наша мова сформувалася ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери і
походить вона зі санскриту.
Ведучий:
До речі, перші
слова з української мови були записані в 448 р. н.е.
Тоді візантійський історик Пріск Панікійський перебував на території сучасної
України в таборі володаря Аттіли, який згодом розгромив Римську імперію, і
записав слова "мед" і
"страва".
Ведучий:
Конкурс № 2 «Лінгвістична розминка»
Кожній команді ставиться серія
запитань, на які треба відповісти. Виграє та команда, котра матиме більшу
кількість правильних відповідей за одну хвилину.
Ведучий:Запитання для команди № 1
1.
Який знак
ставимо у кінці питального речення? ( ? )
2.
Як
називаються слова з протилежним значенням? (антоніми)
3.
Якою є перша
буква у власній назві? (велика)
4.
Скільки -н-
у слові незрівнянний? (чотири)
5.
Головні
члени речення – це (підмет і присудок)
6.
Особливий
знак у слові В’ячеслав – це (апостроф)
7.
Префікс у
слові прекрасний – це ( пре-)
8.
Список літер
встановленого порядку – це (алфавіт)
9.
Остання
буква у слові шістдесят – це (т)
10.
Скільки
літер в українському алфавіті? (33)
Ведучий:Запитання для команди № 2
1.
Без якої
святині зникає народ? (без мови)
2.
Слова зі
спільним коренем? (спільнокореневі)
3.
Знак у кінці
розповідного речення? (крапка)
4.
Який
розділовий знак використовується для запису прямої мови ? (лапки)
5.
Буква без
звука ?( м’який знак)
6.
Другорядні
члени речення –це (додаток, означення, обставина)
7.
Сьомий
відмінок нашої мови? (кличний)
8.
Стиль у
науці – це (науковий)
9.
Змінна
частина слова? (закінчення)
10.
Розмова двох
осіб – це (діалог)
Ведучий:Запитання
для команди № 3
1. Доберіть антонім до слова «добро» (зло)
2.
Третій
відмінок нашої мови – (давальний)
3.
Частина
слова після кореня, яка служить для творення нових слів? (суфікс)
4.
Яким
розділовим знаком починається запис діалогу? (тире)
5.
Назвіть
голосні звуки української мови? ( А,О,У,И ,І ,Е)
6. Частина слова перед коренем – це (префікс)
7. Остання буква у слові п’ятдесят – це
(т)
8. Скільки звуків в українській мові? ( 38)
9. Що стоїть в середині школи ? (буква
О)
10. Чи ставиться апостроф у слові комп’ютер?
(так)
Журі
оцінює кожну правильну відповідь – 1 балом. Максимальна кількість – 10 балів.
Ведучий:Українська мова
є однією з найпоширеніших мов в світі і за кількістю носіїв займає 26-те місце.
Більше 32 мільйонів осіб спілкуються
українською у нашій державі. Ще близько 4,2 млн. говорять нашою мовою поза межами
Украни.
Ведучий:Цікавим фактом
по українську мову є те, вона входить до трійки найкрасивіших мов в
світі. На мовних конкурсах в Італії на Франції її визнавали другою мовою
світуза мелодійністю .
Ведучий:Найдовшим
словом в українській мові, що містить тридцять літер, є іменник
“дихлордифенілтрихлорметилметан” — назва одного з пестицидів. Найчастіше в
українській мові вживається слово «рука» серед іменникіів, серед дієслів –
«бути», прикметників «великий», займенників «він».
Ведучий: Якщо говорити
про географічні назви, то серед тих, що складаються з одного слова є два
рекордсмени: Червоноволодимирівка та Червоноконстянтинівка – складаються з 20
слів! Найкоротша власна назва на карті України – це річка Уж на Закарпатті.
Ведучий:
Конкурс № 3 «Відгадай частини мови»
Потрібно відгадати, про яку
частину мови йдеться?
Ведучий:Завдання для команди №1
1. Я приношу найбільше користі нашій матері Мові.
Безумовно, що я. Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам,
предметам, подіям, яких одягають у свої сім відмінків, два числа,
три роди і чотири відміни. У реченні можу виступати будь-яким членом… (
ІМЕННИК)
2. Без мене не знаєте, у якому році ви
народилися, скільки років живете на світі . Ану, спробуйте без мене купити в
крамниці бубликів, цукерок чи ще щось? Серед вас я не пасу задніх, бо
також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з
іменником буваю в реченні головним або другорядним членом (ЧИСЛІВНИК)
Ведучий:Завдання для команди №2
1. Без моєї прикмети іменник не був би
такий гарний і розумний. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо,
наприклад, речення: «Надійшла осінь». Воно непоширене й просте. А запроси мене
до цього речення і побачиш, яке воно гарне : «Надійшла осінь прекрасна,
багатобарвна, тепла, сонячна». Я вказую і на приналежність предмета певній
особі, у реченні виступаю означенням і присудком. (ПРИКМЕТНИК)
2. Я є тим механізмом, що вас усіх
запускає в дію. От, наприклад, іменник – завод. Чи дізнаєтесь без мене, що він
робить, або що з ним діється? Ні. А мої три часи в однині і множині, думаєте,
не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не
мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих,
малюю перспективу завтрашнього життя. У реченні також виступаю головним і
другорядним членом (ДІЄСЛОВО)
Ведучий:Завдання для команди №3
1. Без мене ви ніколи не
дізнаєтесь, куди, навіщо, коли, як, з якою метою і чому щось сталось,
відбулось. Ану,
спробуйте без мене пояснити друзям, коли ви купаєтесь та засмагаєте,
збираєте урожай з батьками на городі, колядуєте та катаєтесь на санчатах,
розписуєте писанки? (ПРИСЛІВНИК)
2. Запам’ятайте, ці слова будуть тільки вказувати на особу чи
предмет. Але ви зможете говорити, не називаючи імен та предметів.
Наприклад: кожен з вас про себе говорить «Я», а якщо вас буде багато — «Ви».
Розповідаючи про когось або про щось, кажуть «Він», «Вона», «Воно», а якщо їх багато —
«Вони». (ЗАЙМЕННИК).
Конкурс
оцінюється «2» балами, по «1»балу за правильну відповідь.
Ведучий:
Конкурс № 4 «Пограймо з буквами»
Ведучий:Найбільш
вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру
починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою
українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї
літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.
Ведучий: Українська
мова не лише багата носіями, давня та милозвучна, але й унікальна. Буква «ї» -
це буква, котрої не існує в жодній іншій мові на землі.
Ведучий: Замініть у слові тільки одну літеру і отримайте якомога
більше нових слів.. Наприклад, бак (бік, бик, бук, бал, лак, мак, рак, бар,
бас).
Дім (дам, дим, дум, дір, сім).
Кіт (піт, кит,кут, кат, кіл, кір).
Бал отримає та команда, яка назве
останньою слово.
Ведучий:
Конкурс
№ 5 «Буква до букви - і виникло слово»
Ведучий:Умови
гри. На сцену запрошуються від кожної команди по 4 учасника. На
грудях та спинах у них буде розміщено букви, з яких потрібно буде скласти
слово. Після того, як ведучі прочитають завдання, команда повинна його
відгадати і скласти, ставши у потрібному порядку. Виграє та команда, яка швидше
впорається із завданням.
Ведучий:Букви
учасникам:
1 учасник - П М
2
учасник - О И
3
учасник - Л Р
4
учасник - Е А
Ведучий:Завдання:
1.
Як називається ділянка землі, що використовується під посіви? (Поле) Буває ще
футбольним.
2.
Людина має руки та ноги, а тварина - … (Лапи)
3. Продовжіть рядки казки: «Кізонько моя люба,
кізонько моя …» (Мила)
4.
Як називається частина океану, відокремлена від нього сушею. Усі ми любимо
купатися у ньому. (Море)
5.
Дерево, із квітів якого варять смачний чай (Липа)
6. Рогове утворення шкіри птахів. В давнину
ним писали (Перо)
7. Зменшена форма слова «пилка». (Пила)
8. Співзвучність у закінченні рядків вірша
(Рима) .
Конкурс № 6 «Народ сміється – душа радіє»
Ведучий
Капітани команд отримують
гуморески, які треба виразно прочитати. Конкурс оцінюється від 1до 3 балів.
ТУРОК
Кухлик
Збирається
мій
знайомий
Дід приїхав із села,
В далеку
мандрівку.
Ходить по столиці.
Придбав собі в
Туреччину
Має гроші – не мина
На тиждень
путівку.
Жодної
крамниці.
Костюм купив
елегантний,
Попросив він: - Покажіть
Вчить турецьку
мову.
Кухлик
той, що з краю.
Уже знає, як звуть
турки
Продавщиця:
- Што? Чєво?
Свиню і
корову,
Я
не панімаю.
Як спитати
по-турецьки,
-
Кухлик, люба, покажіть,
Почім у них
шуби,
Той, що
збоку смужка.
Де купити мило й
пасту,
-
Да какой же кулік здєсь,
Яка чистить
зуби.
Єслі
ето кружка!
Голова тріщить у
нього
Дід
у руки кухлик взяв
Від отих
уроків...
І
насупив брови:
Він, до речі, в
Україні
-
В Україні живете
Живе тридцять
років.
Й
не знаєте мови…
Ходить всюди, як хазяїн,
Продавщиця
теж була
Казочка про букву
Жив та був собі Іван.,
Управляв Іваном пан.
Увірвавсь терпець Івану,
Дав Іван по шиї пану.
Пан пропав. Іван куняв,
Бо ніхто не підганяв.
Зажурились вчені люди:
Що з Іваном далі буде?
Він же ходить та куня,
Бо ніхто не підганя.
Довго думали-гадали
І таке примудрували:
Слово пан узяли,
Одну буквочку ввели.
Те, що було панове,
Зразу ж стало планове.
Підганяв Івана пан,
А тепер штовхає план.
Тут і казочці кінець,
А хто слухав — молодець.
Ведучий
Для підготовки до завдання
вам 5 хвилин. Тим часом конкурс для вболівальників.
Конкурс
№ 7
«Пограймо з вболівальниками!»
Ведучий
Шановні вболівальники, завдання гри –
якнайшвидше визначити слово за трьома підказками. Якщо ви правильно назвете
зашифроване слово з першої спроби – заробите своїй команді додаткових три бали,
з другої спроби – 2, з третьої – 1.
Перше слово (Рушник)
Перша підказка. Їх дбають, готують, їх подають і беруть. Вони на почесному місці в кожній
хаті.
Друга підказка. На нього стають двоє під час дуже важливого обряду.
Третя підказка. Вони бувають вишивані та ткані, бувають полотняні та махрові. Без них не
обійтися ні у ванній, ні в лазні, ні на пляжі.
Друге слово (Робота)
Перша підказка. Колись, у давнину, вона означала тяжку повинність, неволю, рабство.
Друга підказка. Її виконує і лікар, і вчитель, і слюсар, і актор, і поет, і студент –
кожен, хто працює.
Третя підказка. Вона буває важка і легка, улюблена і не дуже, творча і одноманітна,
домашня і класна.
Третє слово (Словник)
Перша підказка. Максим Рильський називав їх пишним яром, а не сумним проваллям.
Друга підказка. Щоб ними користуватись, обов’язково треба знати алфавіт.
Третя підказка. Вони бувають енциклопедичні і лінгвістичні, одномовні та перекладні,
орфографічні та тлумачні…
Четверте слово (Заєць)
Перша підказка. Його назва походить від слов’янського кореня, що у прадавній мові означає
«стрибати».
Друга підказка. Хоч він далеко стрибає й швидко бігає, але хитрий їжак його випередив, а
Колобок від нього втік.
Третя підказка. Його довгі вуха й куций хвіст тремтять від найменшого шурхоту.
П’яте слово (шпаргалка)
Перша підказка. Колись вони в латинській мові означали «пелюшки».
Друга підказка. Їх виготовляють деякі учні й студенти, щоб потім надійно сховати, а в
слушний момент витягти.
Третя підказка. Їх масове виготовлення розпочинається перед іспитами та контрольними
роботами. Щоб сховати їх від пильних учительських очей, вдаються до
неперевершених хитрощів, виявляють дива винахідливості.
Конкурс
№8 «Що в чорній скриньці?»
Ведучий
"Яке прекрасне
рідне слово!
Воно - не світ, а всі
світи..."
Цими
словами Володимир Сосюра дуже точно передав космічну велич рідного слова в усіх
його гранях, відтінках і відношеннях. Бо його "всі світи" звучить багатозначно,
у найкращих значеннях: ми можемо констатувати,
що наші колоритні, власне українські, слова, чудово прижилися у всьому світі. За ними впізнають
нас! Це слова: «гопак», «вареники», «борщ», «вечорниці»,
«галушки»та інші. Вам же пропонуємо
конкурс «Що в чорній скриньці?», яка містить у собі слова, які, на відміну від
власне українських, прийшли до нас з інших мов світу і чудово прижилися у
нашому повсякденному мовленні.
Ведучий
Увага! Чорну скриньку в студію!
Ведучий
За коротким
описом вам потрібно буде відгадати слово, яке позначає предмет, захований у
скриньці.
Ведучий
1.
Сім
славнозвісних подвигів здійснив цей герой давньогрецької міфології. Греки
називали його… А втім, скажіть краще, як називали його давні римляни. Бо саме з
латинським іменем цього героя пов’язано те, що лежить у чорній скриньці і що
вам часто на сніданок готує матуся. Отже, назвіть героя і те, що лежить у
чорній скриньці.(Геркулес)
Ведучий
2.
Це по-різному
називається українською й російською мовами, хоч обидва слова походять від
одного давнього кореня. З’явилося це слово в давньоіндійській мові (санскриті)
– sakhara, звучало
приблизно як шаккара й означало пісок, гравій. Згодом воно потрапило до
Персії, потім до Аравії, звідти – до Італії, а від італійців – до німців. З
німецької слово примандрувало до польської, а вже від поляків запозичили його
ми, українці. Що ж це за слово? І що в чорній скриньці?(Цукор)
Ведучий
3. Її називають ще «земляним яблуком. Батьківщина – країни Південної та Центральної Америки, де і
зараз росте велика кількість різноманітних видів цього овоча. Індіанці стали
вживати його в їжу 14 000 років тому. До Росії її привіз Петро І.
Існує понад 2 000 кулінарних рецептів, до складу яких входить цей овоч. Що ж це за слово? І що в чорній скриньці? (Картопля)
Ведучий:
Конкурс
№ 7
«Ми не скажемо, а покажемо»
Ведучий:З давніх - давен народ із покоління в покоління передавав усталені
звороти – чудові перлини народної мудрості - фразеологізми. Достеменно невідомо точну кількість цих виразів у нашій
мові, окремі лінгвісти називають приблизну цифру – до 50000 одиниць.
Ведучий: А чи знаєте ви, що серед фразеологізмів можемо знайти
такі, що прийшли в українську мову ще із спільнослав’янської і
давньоруської у часи Київської Русі,
наприклад, водити за носа, іду на ви, і ті, що зявилися зовсім нещодавно – на початку
21 століття: з космічною швидкістю, потрібний як стоп – сигнал зайцю.
Ведучий:Умови конкурсу.
Для гри потрібно 3
учасники із залу (по 1
вболівальнику від кожного класу). Вони допоможуть
здобути бали для наших команд. Кожен учасник отримує назву фразеологізму. Його
завдання – «показати» так, щоб усі могли
відгадати. Заборонено будь-що говорити або показувати губами. Дозволяється
обрати собі помічника. Виграє той, хто використає якнайменше часу.
Ведучий:Фразеологізмів для команди
№ 1
1.
Учасники
стоять, обхопивши голову руками кілька разів – «ламати голову»
2.
Учасник
ходить згорбившись, нудьгуючи, туди-сюди – «тинятись з кутка
в куток»
3.
Учасник
стає, прикладаючи до обличчя розчепірені пальці – «дивитися крізь
пальці»
Ведучий:Фразеологізмів для команди № 2
1.
Учасник
втирає носа рукавом – «втерти носа»
2.
Учасник
імітує писання на лобі – «на лобі написано»
3.
Учасник бере
себе за ніс і ходить по залу – «водити за ніс»
Ведучий:Фразеологізмів для команди № 3
1.
Учасник
робить вигляд неуважного учня – «гав ловити»
2.
Учасники
бігають по залу, високо піднімаючи ноги – «накивати п’ятами»
3.
Учасник каже
«гоп» , потім стрибає на двох ногах – «не кажи
«гоп», поки не перескочиш»
Кожна
правильна відповідь – 1 бал.
Ведучий:Пам’ятайте, необхідно усіма силами
виховувати у собі повагу та любов до мови, якою спілкуєтеся, шанувати народ,
його історію та культуру. Адже мова – це не лише засіб спілкування, це
генетичний код нації, який треба зберегти за будь-яку ціну!
Ведучий:Мова
– це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат
кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої
культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання
світу, передачі досвіду з покоління в покоління.Позакласний захід з української
літератури на тему:
«Кобзарева струна ще бринить…»
Мета: глибше ознайомити учнів із
життям та творчістю українського народного поета Т.Г.Шевченка у формі змагання
між командами; розвивати уміння відчувати і передавати мелодику шевченківського
слова; виховувати любов до історії свого народу, його мови; сприяти
національному вихованню учнів, формувати почуття гордості за Україну.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, книжкова виставка (збірки поезій для дітей),
місця для роботи команд.
Хід заходу:
У центрі класу на столі прикрашений рушником
портрет Тараса Шевченка, виставка книг, саморобні книжечки з прислів’ями про
Шевченка, його «Кобзарем», піснями та висловами про нього.
Звучить пісня
«Зоре моя вечірняя…»
Ведучий (читає уривок із
повісті С.Васильченка «Широкий шлях»):
Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночi, перед
свiтом в селi Моринцях на Звенигородщинi, в хатi Григорiя Шевченка, крiпака
пана Енгельгардта, блиснув у вiкнi єдиний на все село вогник: народилась нова
пановi крiпацька душа, а Українi - її великий спiвець Тарас Шевченко.
Ведуча запалює свічку
біля портрета Кобзаря.
Інсценізація
Виходить мати. До неї підходить хлопчик.
Хлопчик Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах
тримається?
Мати Так, синочку, правда.
Хлопчик А чому так багато зірок на небі?
Мати Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і
горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка
падає. Бачив?
Хлопчик Бачив, матусю, бачив.
Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь
тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини
світить ясно і світло.
Хлопчик Матусю, я буду
добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.
Мати Старайся, мій
хлопчику…
Інсценізація
Під тиху мелодію
виходить Доля.
Я – тиха Доля,
доленька Тараса…
В вінку
терновім, боса на снігу…
Втирала сльози,
зронені завчасно,
Співала «люлі»
ще у сповитку.
Я проводжала
маму Катрю в вічність
Разом з Тарасом
Свічку їй несла.
Тихенько в
бур'яні писала вірші
І малювала мрії
крадькома.
Я з ним ходила
тих стовпів шукати,
Що небо
підпирають…
Та дарма…
Учитель. Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Мотивація. Кожна
нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє
глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом
свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми,
українці. І ось чому. Поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають
Шекспіра, італійці – Данте. Росія гордиться своїм Пушкіним, а ми, українці –
Тарасом Шевченком. Він, безсмертний Тарас,
для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане,
дороге нам і рідне. В історії назавжди залишаються імена, які
з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову
згадуємо великого сина нашого народу – Тараса Шевченка.
Нині, як і щороку, ми
проводимо шкільне Шевченківське свято, аби не просто вшанувати пам'ять поета,
але й відчути, як через його твори проходить любов до України, народу, рідної
мови. Присвячуємо пам'яті Тараса Шевченка і літературну вікторину «Кобзарева
струна ще бринить…», де учні позмагаються на кращого знавця життя і творчості
поета.
Представлення
команд
1 конкурс - літературна вікторина «У вінок Кобзареві» (Командам по
черзі ставляться запитання. Кожна правильна відповідь - 1 бал).
1 команда
1 . Найвідоміша збірка
поета. («Кобзар»)
2. Де навчався Т.
Шевченко? (Петербурзька академія мистецтв)
3. Скільки років поет
був у засланні? (10 років)
4. Народився Тарас
Шевченко у селі... (Моринці)
5. Як звати батька
Тараса? (Григорій)
6. Скільки дітей було у
родині Шевченків? (шестеро)
7. Коли вперше було
видано «Кобзар»? (1840 р.)
8. Що означає ім'я
«Тарас»? (бунтар)
9. Скільки років було
Тарасові, коли його викупили з кріпацтва? (24 р.)
10. Як називається гора,
де похований Т. Шевченко? (Чернеча гора)
11. Продовжити: «Поховайте та
вставайте...» (Кайдани порвіте...)
12. Прізвище майстра малярних справ, у якого
вчився Шевченко. (Ширяєв)
2 команда
1. Хазяїном
Т. Шевченка був пан... (Енгельгардт)
2. Хто був найстаршим із
дітей Шевченків? (сестра Катерина)
3. Рік викупу Т.
Шевченка з кріпацтва. (1838 р.)
4. Рік народження поета.
(1814 р.)
5. 3а фахом Тарас
Шевчнко був... (художник)
6. Як звали матір
Тараса? (Катерина)
7. Ким був Тарас у пана
Енгельгардта? (Козачком)
8. Як звали
подругу дитячих літ Тараса? (Оксана)
9. Чий портрет був
намальований, щоб викупити Шевченка з кріпацтва? (Василя Жуковського)
10. У якому році поета
не стало? (10 березня 1861 року у Петербурзі)
11. Батько Тараса був... (стельмахом, чумаком)
12. Скільки років провів Тарас Григорович на
засланні? (10 років: з 1847 по 1857)
Декламування поезії. «Думка» . Денис Півень.
2 конкурс - домашнє завдання «Думи мої, думи мої» (Вдома команди готували кросворди,
присвячені Тарасу Шевченку (6 слів). Вони обмінюються ними і розв'язують).
Декламування поезії. «Великому Кобзареві». Олександра Балагур.
3 конкурс «Переплутанка»
(Із складів
скласти рядки поезій Т. Шевченка).
1 команда
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
2 команда
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю.
Декламування поезії. «Сон». Христина Терентьєва.
4 конкурс «Ланцюжок»
Кожна команда отримує
картки з датами, які треба розставити у хронологічній послідовності і пояснити.
Кожна правильна відповідь - 1 бал.
1 команда
1814 р. (народився Т.
Шевченко)
1838 р. (викуп з
кріпацтва)
1845 р. (написав
«Заповіт»)
1861 р. (помер поет)
2 команда
1822 р. (віддали в науку
до дяка)
1831 р. (приїзд до
Петербурга)
1840 р. (перше видання
«Кобзаря»)
1843 р. (приїзд в
Україну)
Декламування поезії. «Заповіт». Любов Бушовська.
5 конкурс капітанів команд (За одну хвилину написати
якнайбільше назв творів Т. Шевченка).
6 конкурс «Ребусляндія».
Команди розгадують ребуси про Т.
Шевченка.
7. Підбиття підсумків. Слово
журі. Нагородження переможців.
Учитель.
Т.
Шевченко все своє життя, весь свій могутній талант присвятив українському
народові: своїм сучасникам і нам, нащадкам. Будьмо вдячні йому і за «Заповіт»,
і за «Гайдамаків», і за «Катерину». Читаймо Шевченкові твори, вивчаймо їх,
шануймо те, що залишив нам у спадок Великий Кобзар. Увесь свій могутній талант він присвятив служінню народові. «Історія мого
життя – писав поет, - становить частину історії моєї Батьківщини».
203 роки минуло з дня
народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово
великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.
Учень. Благословен той день і час,
Коли
прослалась килимами
Земля, яку
сходив Тарас
Малими
босими ногами.
Земля, яку
скропив Тарас
Дрібними
росами-сльозами.
Учень. Ми чуємо
тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій
нам душу окриля.
Встає в
новій красі, забувши лихоліття,
Твоя,
Тарасе, звільнена земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття,
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
Учень.
Збулись слова твої пророчі,
І час оновлення настав,
І темні просвітились очі,
Вчорашній раб всесильним став!
Вперед, брати!Все далі й далі,
Як тихий надвечірній світ,
Нам сяє в радості й печалі
Ясний Шевченків «Заповіт».
Звучить «Заповіт».
«Життя – мов спалах»
(сценарій виховного позакласного заходу,
присвяченого пам’яті наймолодшого народного героя України Степана Чубенка)
Мета: вшанувати
пам’ять наймолодшого героя України, який загинув за те, що бук українцем;
прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати
бажання стати гідними громадянами України.
Оформлення: портрет Степана Чубенка, прапор України,
надписи «Герої не вмирають», аудіозаписи: «Сам не знаю, де погину…»,
стіл, на столі вишитий рушник, свічки, квіти з чорною стрічкою.
З різних кутків сцени виходять по
черзі учні, тримаючи засвічену свічку у руці та читаючи напам’ять вірші Степана
Чубенка. Прочитавши, ставлять свічку перед його портретом.
1
учень:
У всіх людей своя святиня -
Куди не глянь і не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
А ніж земний в пустелі рай.
Нема без кореня рослини,
Нема людей без Батьківщини.
2
учень:
Аж плаче вітер
український
І шелест верб в себе вбира,
Й квіток прорісших жовті цятки
В блакитних вигинах струмка..
Вони тепер чекають бурі..
Зелена кров кипить в живій траві,
Збирає зло на бій з прекрасним
Так само душі молоді..
3 учень:
Київ він або Донецьк –
Україна все це, брате,
І про це ні в якім разі
Не потрібно забувати.
Коли будеш ти голодний,
Хлібом, брате,
поділюсь.
Ми - не
різні , ми - єдині.
Я тобі в цьому клянусь.
Ведучий 1: Сьогодні,
коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не
тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті
закінчилася. Ми віримо в це!».
Ведучий 2: Ще мало
літ минуло з часів Другої Світової війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи
подвиги батьків і дідів. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо
- біль утрат в зоні АТО, на Сході України. Майже три роки ми не можемо
спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші
земляки, які, не задумуючись, пішли боронити кордони держави.
Ведучий 1: Коли перед очима
мерехтять кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв на Сході, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів
«душу й тіло ми положим за нашу свободу»
став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну,
це стало станом душі.
Учень 4:
Я
дивлюсь на світлини бійців:
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні -
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її
вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття,
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне - життя,
України найкращі сини!
Ведучий 1: В
результаті бойових дій в Україні загинули 3 905 людей (і це лише офіційні данні
про тих, кого вдалося ідентифікувати та захоронити), від обстрілів та поранень
загинуло 28 дітей. Поранення отримали 7640 цивільних людей Донбасу.
Ведучий 2: Але найбільше стискається серце від болю, коли гинуть ще молоді
юнаки та дівчата, які ще не пізнали життя. Гинуть за те, що люблять Україну, за
те, що носять гідне звання «українець». До таких юнаків належав Степан Чубенко,
юний українець, розстріляний
бойовиками ДНР за проукраїнську позицію, якого було вбито за те, що він писав про Україну
поезії, за те, що він просто любив свою Батьківщину.
На екрані спроектовано відеопрезентацію про Степана Чубенка. На її фоні
йде розповідь учнів про нього самого.
Учень
5:
Пошли нам, Боже, благу вість
Про долю неньки-України.
Бо ж кожен з нас отут не гість,
Де все навкруг - одні руїни.
Пошли нам, Боже, благу вість,
Як нам усім по-людськи жити.
Людей, як брата і сестру,
По слову доброму любити.
Ведучий 4 : З
друзями Степан організував
команду КВК, яка їздила виступати в різні міста України. Також з
друзями Степан опікувався дитячим будинком в Краматорську. Вони часто
відвідували малюків, привозили їм іграшки, одяг, книжки, ласощі. Своїй дівчині
Степан говорив, що коли вони одружаться, народять одну дитину і ще двох
всиновлять. Серед поетичних рядків Степан не раз роздумує зовсім не по-дитячому
про зміст життя.
Учень
6:
Життя цікаве тим, що
невідоме:
В нім безліч є сюрпризів, таємниць.
Буває, дежавю і все знайоме…
А мрія піднімає нас до птиць.
Життя - це ніби гра така без правил,
Ніколи не вгадаєш, в кого фарт.
І що б собі ти на меті не ставив,
Воно тобі ще свій підкине жарт.
Мені здається, треба жить сьогодні.
Пливти за течією - ось і все…
Ну а життя – це ріки повноводні.
Кудись-таки тебе та занесе.
Ведучий 3: З
початком проросійських виступів в Україні у 2014-му Степан
з друзями брав участь в мітингах на підтримку цілісності України, які
проводилися в Краматорську. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни
українським військовим, які прибули в місто. Під час обстрілу він допомагав
спускатися у сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося
відрізаним від водопостачання.
Ведучий 4: Ризикуючи
життям, Степан зняв з міської площі ДНРівський прапор. Саме він разом з товаришами носив воду і їжу захисникам
Краматорського аеропорту, влаштовував демонстрації в окупованому місті. Саме
тоді він пише ці рядки…
Учень 7:
Просинаюсь кожен день –
Я не знаю, що робити.
Ми не стадо, щоби нас,
Як баранів тих водити.
Ті в Росію, ті в Європу –
Тягнуть нас, куди захочуть.
А в народу ви спитали,
Дивлячись нам прямо в очі?
Ведучий 3: Коли у квітні 2014-го року
російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в
Росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як
пацюк» у важкі для країни часи. Свої думки він втілив у поезії.
Учень 8:
Примарний світ вирує
і гримить,
Плека свою неправду і неволю.
Лиш є у нім одна-єдина мить –
Її впізнавши, ти пізнаєш долю.
Це мить поміж майбутнім і минулим.
Збагнути важко розумом заснулим:
Оце ж і є найважливіша мить!
Це – зараз, тут – життя, і в ньому треба жить!
Ведучий 4: У червні 2014-го
року Степан поїхав до друга в Київ. 23 червня
сів на потяг у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де 23 липня найманці банд формування “Керч” знімали “підозрілих” пасажирів з поїзда
Київ – Донецьк. Затримали і Степана.
Ведучий 3: За однією з
версій за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, за іншою — за те, що почав
сперечатися з ними проти роз'єднання країни і утворення автономних республік.
Учень 9:
Час мина, час загоїть рани.
Життя - не гра, воно не має правил.
Ми не живі, якщо не плачем.
Мене нема, якщо нічого я не значу.
Якщо мовчу, і не сміюсь, і не кохаю,
Не злюсь, не вірю, не благаю.
Ми не живі, коли за нас говорять,
Коли за нас історію хтось інший творить…
Вчитель: Бити
неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних
катувань розстріляли, а потім відрізали голову.
Трагедія сталася 28 липня 2014 р. у с. Кузнецово-Михайлівці Тельманівського
району Донецької області. Він ніби передбачив це в одній із своїх поезій.
Учень 10:
Перетерплю, переболію,
Перемовчу, перехворію.
Забуду все і лиш надію
Залишу в серці тільки мрію.
Не дам себе перебороти,
Невдачі гірко пронесу.
Ні перед ким я не заплачу
Адже уперту маю вдачу.
Я на коліна не впаду,
Я не прохатиму пощади,
Я не віддамся в руки зради
І те, що хочу я, - знайду.
Вчитель: Відразу
після зникнення сина, його мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося
дізнатись, що хлопця було розстріляно і поспілкуватися з ватажком
ДНРівців Захарченком, який пообіцяв
їй розшукати тіло сина і його вбивць. У кінці вересня 2014-го, до матері
прийшла звістка, що тіло знайдено. Ексгумація була
призначена на 3 жовтня, в ході якої, мати впізнала свого сина. Матері повернули обезголовлене тіло. Нелюди так боялися
свого юного ідеологічного ворога, що навіть зв’язали йому мертвому руки скетчем
за спиною. Їй вдалося домогтися його відправки у Краматорськ. Тому хлопця ховали у закритій труні. Ховали “всім містом”. Поховали
Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті. Аж через три місяці матері, Сталіні Чубенко, повернули
голову сина…
Звучить у виконанні учнів пісня
«мамо, не плач, я повернусь весною…»
Ведучий 4: Вбивцями неповнолітнього патріотичного хлопця
виявилися троє бойовиків з батальйону «Керч». Матері Степана влада ДНР
повідомила, що вбивць її сина піймали, але двом з них вдалося втекти до
окупованого Криму.
Ведучий 3: На честь Степана Чубенка у Краматоську був
організований футбольний турнір, що
проводився вже двічі — у 2015 і 2016 роках. Продовжує
свою боротьбу – і після смерті – й Степан Чубенко – своїм лицарським прикладом.
Ведучий 1: 8 травня 2016 р. згідно указу президента України Петра
Порошенка його посмертно було нагороджено орденом “Народний герой України”.
Орден особисто виготовив засновник ордену “Народний герой України” Андрій
Боєчко.
Ведучий 1: 11
листопада цього року мало б виповнитися
18 років голкіперу молодіжного "Авангарда", учаснику руху
краматорського "Ультрас" та просто доброму хлопчині і патріоту
України, патріоту рідного краю й свого рідного Краматорська, українського
Краматорська, Степану Чубенку однокласники присвятили ці рядки…
Учень 11:
Привіт, Степане, прийшли провідать,
Сказать, що ти – наш старший брат.
Та ще і іншим всім повідать:
Твоя душа – безцінний дар.
Вона і зараз тут витає,
Покинув тіло в страшний час.
Вона нам душі зігріває,
Бо ти загинув за всіх нас!
Ведучий 2: На честь дня народження сина мати Степана
Сталіна В'ячеславівна видала книгу віршів, присвячену краматорчанину. Назва
книги "Я зрозумів зміст життя". До неї увійшли вірші, які написав сам
Степан, які написала його мати та вірші інших авторів, які склали поезію про
Степана Чубенка.
Ведучий 1: За словами
Сталіни В'ячеславівни, - це не остання збірка, присвячена сину-герою. Вона буде
іще видавати, бо люди пам’ятають про Степана, про хлопця, який назавжди
залишиться в серцях українців саме таким, яким його запам'ятали: сміливим,
добрим, відчайдушним, закоханим у рідну землю, увесь український народ!
Учень 12:
Я - звичайний українець,
Який мріє про одне,
Щоб мій син, піднявши
очі,
Бачив небо голубе …
Я - звичайний українець,
І я мрію про одне:
Щоб на прапорі воліло
Завжди жовте й голубе!
Ведучий 2:
Ми закликаємо вас сьогодні згадати усіх Героїв, які поклали свої голови
за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам
силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній
землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Ведучий 1: Нехай кожен з нас торкнеться
пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде
даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества
справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе
кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук
в руки )
Учень 13:
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках ти поруч, і не згасне
свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"
над ланами.
Учні
виконують пісню «Ми за мир».
Літературна
майстерня «Душі торкнутись дотиком пера…»
Відеоролик
«Крила» у виконанні Б. Ступки.
Під
ніжну ліричну мелодію виходять дві пари ведучих.
Ведуча 1. Чи задумувались ви коли-небудь,
звідки в душі людини народжуються геніальні вірші? Від чого з’являється
дивовижний дар, який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких
сильніше б’ється серце і захоплює подих?
Ведуча 2. Поетичне слово містить у собі якусь незриму,
непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у
височині блакитного неба. Не підлягає сумніву, що поезія відіграє одну з
провідних ролей у духовному збагаченні людини.
Ведуча (дівчинка)
Що таке
поезія?
Це
–
мука:
Підступає, множиться,
болить.
Іноді візьме
тебе за руку,
Іноді відпустить
і мовчить.
Ведучий (хлопчик)
Що таке
поезія?
Це –
свято:
Грає в
тобі музикою слів,
Молодечо, радісно,
крилато
Викресає іскру
з почуттів.
Ведуча (дівчинка)
Що таке
поезія?
Це –
совість:
Бо коли
несила говорить,
То вона
заплаче… І говорить,
І сльозою
кожною бринить.
Ведучий (хлопчик)
Що таке
поезія?
Це –
проза,
Що до
рими пнеться в
лабіринт.
Вулканічна лава,
що морозить.
Жар вогню,
що в спеку
холодить.
Ведуча (дівчинка)
Що таке
поезія?
Молитва.
Звернення
до Бога і
людей.
Це - любові
невимовне світло,
Що до Тебе
крізь цю ніч
веде.
Ведуча 1. Поезія...
Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати
духовність.
Ведуча 2. Поезія…..
Зміст цього слова кожен з нас розуміє по–своєму: – це найважливіше культурне явище, це
всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими, це головний засіб
самоствердження і дієвий важіль
творчості, прогресу.
Ведуча
(дівчинка)
Поету,
кажуть, треба знати мову
Та ще й
уміти вправно римувать.
Натхнення і талант — і все готово,
Слова самі
піснями забринять.
Ведучий (хлопчик)
То правда
все, але не в тому сила,
Мені
здається, що не тим вірші
У дні тяжкі
серця наші палили,
Любов й ненависть
будили у душі.
Ведуча (дівчинка)
Бо не
запалить серце точна рима,
Яку хтось
вимучив за місяць чи за ніч.
Ні, інша
сила, буйна, незборима,
Вогнем і
пристрастю напоює ту річ.
Ведучий (хлопчик)
Ні, інша
сила так цілющо діє,
Словам
велику надає вагу,
Бо з нею
світ цвіте і мелодіє
І світло б’є
крізь морок і пітьму.
Ведуча (дівчинка)
Без неї
рими, точні й милозвучні,
Не варті навіть жодного гроша –
Слова звучать примусить сильно й
гучно
Лише одна поетова душа.
(Дівчинка та
хлопчик виходять)
Лірична сторінка (на слайді)
Люби природу не як символ Душі своєї,
Люби природу не для себе, Люби для неї
М. Рильський
Ведуча 1. Поезією
ми захоплюємося, вивчаємо, декламуємо, а також пишемо власну… Напередодні
Міжнародного дня поезії слово надається тим, хто його плекає щодня, відроджує
одвічну традицію живих звучних поетичних рядків.
У цій майстерні
зібрались побратими по перу, щоб створити своє сузір’я слів, думок
та почуттів у космічному поетичному
просторі. Сьогодні ми відчуємо смак
поетичного слова, створюючи свій альманах. Торкнімось пером першої ліричної
сторінки.
Ведуча 2. Матінка-природа... Начало всіх начал...
Першородна таїна всього, що оточує нас із видимого і невидимого. Життєдайне
джерело не одному поколінню митців. Ми лише намагаємося зрозуміти її закони —
слухаємо, відчуваємо, захоплюємося і дивуємося.
Ведуча 1. Отож на подіум виходить СЛОВО…
Виступ Діани Петренко з поезією
«Різдво»
Різдво
Я
прокинулася зранку,
За
вікном іде сніжок.
Тут
зима летить на санях,
Привітати
всіх з Різдвом.
Вийшли
з друзями гуляти,
Дружно
в сніжечки пограти.
Пішли
ми вже колядувати,
Всіх
знайомих привітати.
Гайда
стіл вже накривати,
Весело
пісень співати.
Нумо
танцювати,
Всю
родину звеселяти!
Ведуча 1. Уся історія людства показує, що
поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала дар
Божий — мову. А талановиті люди змушують слова
лягати на папері в ритмі поетичного вальсу, що закарбовується навіки.
Виступ Данькевич Олександри «Весна»
Весна
Прокидається
від сну
Вся
земля квітуча.
Усе
квітне навесні,
Все
це неминуче.
І
підсніжник первоцвіт,
Конвалія
біла…
Все
вирує… Все цвіте…
Людям
всім на диво!
Виступ Ганни Дитини з твором «Поезії весна»
Поезії весна
І ось прийшла вона,
Поезії весна!
Весна чарує, манить, надихає.
Перо до рук узяти спонукає.
Як проліски розквітли навесні,
Прийшли до мене вірші уві сні.
У цих поезіях – мої найкращі мрії.
Весна для всіх дарує радість і надію.
Патріотична сторінка (на слайді)
Незалежна моя Батьківщино,
Я борюся за тебе щодня!
Ти для мене, як матір – єдина,
Богом дана нам, рідна земля!
О. Кобиляков
Ведуча 2. З любов’ю до отчої землі починається все: людяність і чесність, гідність і
повага до старших, а відтак — відповідальність за долю України. Любов до рідної
землі кожен розуміє по-своєму, по-своєму й виповідає це складне, багатогранне
почуття.
Виступ Підгородецької Анастасії з поезією Глорії Гладких «Звернення до України»
Звернення до України
До тебе звертаюсь, моя
Україно,
Моя волелюбна царівна
страждань!
До тебе, вколихана горем
руїно,
До тебе звертаю лиш
кілька питань.
По-перше, я душу
тривожити буду,
Історію нашу згадаєм
ураз,
Прохаю, повідай вкраїнському
люду,
Як винесла, матінко,
стільки образ?
Як наших героїв ростила в
засланні,
Як гнулась у рабстві та
жить не могла,
Як сльози лила у загиблім
коханні І як чорноземи свої зберегла?
По-друге, тебе запитаю
про волю,
Про вічних героїв тяжкого
життя,
Про гетьмана Байду й Назара Стодолю,
Які героїчно пішли в
небуття.
Як
наші поети писали про мову,
Як в
очі кидали нам правду буття,
І як
підлягало їх кожному слову
Вкорочення
панством простого життя.
Чому
ти так довго кайдани не рвала,
Чому
не прогнала ти зразу татар?
І
крила об скелі граніту зламала,
Й словами
гіркими заплакав кобзар.
Але я
благала, благаю і буду:
Свою
незалежність до скону тримай,
Історію
нашого бідного люду,
Моя Україно,
завжди пам’ятай!
Ведуча 1. Кажуть, що поезія — це голос
істини, голос правди. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу,
згуртувати націю, об’єднати людство. А цьому сприяють найкраще патріотичні
твори.
Виступ Штогріної Ірини з поезією «Україна»
Україна
Україна- єдина країна
Від Донбасу і до Карпат.
Захищала кожна людина,
Але зрадив так званий брат.
Нам не треба такого «брата»
Щоби плакали матері,
Які втратили свого сина,
Що загинув в кривавій війні.
Обіцяю,що помстимося
Ми за кожен причинений біль,
За усі пролитії сльози,
Коли хоронили бійців.
Вже заряджені в нас гармати
І уже у руках автомат
Не дозволимо ми зруйнувати
Побудований в країні лад.
Ведуча 2. Ліна Костенко, як і інші поети, вірила, що головна місія
митців на землі – утверджувати життя і красу, нести людям високу духовну силу і
зігрівати душі, проявляти любов до Батьківщини. Це особливо актуально сьогодні,
коли кожен українець мріє про довгоочікуваний кінець війни на Сході.
Виступ Балагур Олександри з поезією «Їдуть воїни в АТО»
Їдуть
воїни в АТО
Звідусіль,
з усіх країн
Чути
гомін, чути спів.
Ти
їх, друже, не займай:
Їдуть
воїни вкраїнські
Захищати
рідний край.
А
на Сході України
Горе
в кожнії родині:
Ворог
градами хатини
Перетворює
в руїни.
Гинуть
люди, плачуть діти,
Треба
край свій боронити,
А
солдат усе наш зможе,
Ворога
він переможе,
Бо
воює за Вкраїну –
Нашу
ріднуБатьківщину.
Громадянська сторінка (на слайді)
Біля його колиски уночі
В пітьмі нічній озвалися Борьба і Труд:
— Благославляємо тебе на
бій за люд!
— Свій край з упадку піднімеш — терпи!
Богдан Лепкий
Ведуча 1. «Поезія може
стати відповіддю на найгостріші та найглибші
питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї
якомога більше широку суспільну увагу», - йдеться у рішенні ЮНЕСКО.
Ведуча 2. Будучи
відображенням і дзеркалом суспільства, мистецтво слова — головний засіб самостверждення і дієвий
важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку. Завдання її — розтривожити душу, примусити людину
відгукнутися, рухати суспільство.
Ведуча 1.
О слово
живодайне, в тобі магічна сила,
Ти можеш
перелити у музику слова.
Ти із глибин
провічних несеш Любов одвічну,
Вустами
припадаю до твого джерела.
Ведуча 2. Є імена, які входять в наше життя з дитинства і
залишаються з нами до кінця. Кожний знаходить в них щось своє, близьке і
зрозуміле, відповіді на важливі питання людства. Ім’я, яке закарбовується у
серці кожного українця ще із молоком матері
– Тарас Шевченко.
Музична композиція «І мертвим, і
живим, і ненародженим…» у виконанні Дячук Вікторії (скрипка).
Ведуча 1. Усім відомо,
що біля витоків нашого слова стояв Кобзар. Кожен його вірш — це
сповідь поета. Такою сповіддю є кожен твір,
створений у нашій майстерні про поета.
Виступ Васик Каріни з поезією «Великому Кобзареві»
Великому
Кобзареві
Одного сонячного ранку,
Як перший промінь впав до ганку,
З’явилося на світ дитя,
Воно ж – велике майбуття.
І батько радий, й мати рада,
І вся кріпацькая сім’я.
Придумали йому ім’я –
Й Тарасом вирішили звати.
Та скоро вже померла мати,
А потім й батько молодий,
І цей Тарас іще малий
Іде до школи працювати.
Та все ж хотів він малювати -
І йде він малярів шукати.
Йшов час…
Тарас вірші писав,
Які картини малював!
В солдатах був і в
казематі,
Жив і в казармах, і в палаті,
А думка, серце і душа
Все линули на Україну,
На свою рідну Батьківщину.
Він у віршах з панів сміявся,
В країні волі добивався,
Людьми простими побивався.
Кобзарю наш! Ти вірний слову,
Його не знищити нікому!
В твоїх віршах – життя народу,
Вони й пройдуть від роду і до роду!
Ведуча 1. Найзаповiтнiшою мрією поета, як і у
кожного із нас, українців, була воля. I не лише для себе, а й для всього
народу, для наступних поколiнь. І витоки нашої незалежності ми знаходимо в творчості Кобзаря.
Виступ - інсценізація драматичної
казки «Шевченкова
мрія» Лисюк Ольги та учнів 7-Б класу
Шевченкова мрія
Сценарій
міні – спектаклю(кінофільму,драматичної казки)
Дійові особи:
Шевченко – митець(в одязі кобзаря)
Мрія – жінка(в українському національному костюмі)
Воля – старша донька Мрії
Свобода – середня донька Мрії
Незалежність – молодша донька Мрії
Рабський дух – демон
Неволя – його донька
Покора – його дружина
Гніт – його син
Народний дух – українські люди
Святий Ангел – сила Божа
Дія
1
Картина 1
Українська хата.
Навколо ростуть калина і верба,цвітуть мальви , чорнобривці,барвінок.
Шевченко
І на оновленій землі
Врага не буде,супостата…
Як же хочеться,щоб здійснилася моя мрія.
Мрія(виходить)
Мрія?Хто мене кликав?Я завжди з Вами,мій
Великий Генію!
Шевченко
Ти називаєш себе моєю мрією?
Мрія
Так .І я готова допомагати Вам у
всьому,бо такі Пророки, як Ви,служать найсвятішому – національній ідеї. Але в
мене є одне прохання.
Шевченко
Яке?Я ніколи не зраджу своїй мрії.
Мрія
У цьому я не сумніваюсь. Прошу Вас,
Кобзарю, стати названим батьком для моїх доньок,бо без Волі, Свободи і
Незалежності Україна не знатиме щастя.
Шевченко
З радістю. Саме прагнення побачити їх
надихало мене на творчість .І особливо
чекали українські люди народження Вашої молодшої доньки – Незалежності . Вона
ще зовсім юна . Наше завдання – її зберегти,бо:
Страшно впасти
у кайдани,
Умирать
в неволі…
Картина
2
Під дикий рев та
регіт влітає Рабський дух(триголовий змій)
Рабський
дух
Ха – ха – ха – ха! Щось тут волею
запахло. Вбити її! Ви що не знаєте, що в мене алергія на Свободу і
Незалежність? Зараз я вас всіх спалю.
Воля
А ми вже стомилися бути твоїми слугами.
Свобода
Роками нас тримала в тюремних мурах твоя
дружина Покора, катувала твоя донька Неволя .
Незалежність
А твій син Гніт знищував найдорожче –
наші душі та помисли.
Народний
дух(голосно)
Ми тебе не боїмося! Наш духовний Батько
зміг пробудити в народу національну свідомість, врятувати нас від,
безпам’ятства, сказавши:
Нема на світі
України,
Немає другого
Дніпра.
Рабський
дух
Ось як?Тоді начувайтеся!Я пошлю на вас
війни, голодомор, поневіряння! Ви ніколи не звільнитеся від рабства!
Із
небес із святою водою злітає Ангел(у білому одязі)
Ангел
Не лякай цих людей. Всі ці біди вони вже
пережили і не зломилися. Мені доручено Всевишнім окропити все цілющою водою. І
тоді залишаться ті,хто достойний жити на цій землі. Це українські люди. Їм сам
Бог дарує мир та злагоду, щастя і добробут. Хай щезне демон і його сімейство!
Ангел
освячує Україну і її людей,поливаючи все
навколо водою.
Шевченко
Дякуємо тобі,Боже,що не забув нашої
неньки – України. Моя мрія збувається. Дорогі Воле, Свободо, Незалежносте,
будьте завжди доньками і своєї духовної матері – України.
Доньки
Мрії
Добре, Батьку.
Обриси майбутнього (на слайді)
Холодний
космос, наше сонце рухається світлом,
Багато
таємниць, які нам зараз просто не говорять,
Хто ми
насправді і прийшли сюди ми з вами звідки,
У всесвіті
життя, летить космічний простір моря.
Ведуча 1. Життя
- сплетіння безлічі подій в ймовірнісної системі координат. Зустрінеш
майбутнє – поступися йому дорогою, і воно візьме тебе із собою.
Ведуча 2. «Майбутнє
не можна передбачити, але можна винайти у своїх поезіях. Це нематеріальний, але
цілком відчутний дотик до космосу, що може віднайти сховані у кожному з нас
глибини…», - переконані наші юні таланти.
Виступ Дашицької Каріни з космічною казкою «Як
комета космосом подорожувала»
Як
комета космосом подорожувала
Десь дуже-дуже далеко, між червоних і
білих зірок, народилась Комета.
Коли
вона народилась, цікавість відразу ж
відправила її вперед, у велику подорож по Всесвіту.
Комета мала загнутий хвостик, що тягнувся за
нею ззаду. Навіть коли вона летіла, то дивилась не вперед, куди летить, а на
хвостик.
-
Обережно! –
попередив Комету Астероїд.
Комета трішки сповільнила свій рух, подивилась
на зустрічних і запитала зацікавлено:
-
Ви хто?
-
Ми - Астероїди.
-
Вас так багато! А
що ви робите?
-
Ми танцюємо.
Приєднуйся.
Комета спочатку летіла поруч з танцюючими
астероїдами, зробила коло, а тоді облетіла їх.
Десь вдалині сяяла зірка: велика-велика,
яскрава-яскрава. Звідти віяло теплом. І Комета попрямувала в той бік. Аж тут
вона помітила Блакитну Планету. Вона
була не жовта, не червона, а блакитна-блакитна, огорнута чимось прозорим. Із
великою цікавістю Комета полетіла туди.
Вже,підлітаючи ближче, вона побачила на
планеті й інші кольори, зелені ліси, жовті піщані пустелі, білі шпилі гір, такі
високі, здається, що ось-ось і до Комети дістануть. Та що за диво, чим ближче
підлітала Комета, тим тепліше їй ставало. І лід всередині почав танути. Тому
вона спробувала розвернутися, але це було так важко. Блакитна Планета ніби
тягнула гостю до себе. Раптом перед нею з’явилась темно-сіра куля, значно менша
від Блакитної Планети. Це був Місяць, який уважно спостерігав за старанням
їхньої гості змінити напрямок свого руху.
-
Не розвертайся відразу сильно, повільніше,- порадив Місяць.
Кометі відразу стало легше.
- Ось так! Молодець! Земля просто має свою
силу тяжіння, а ти не така велика, щоб їй упиратися.
І поки гостя летіла поруч, він розповідав
їй про людей, рослини і тварин, що є на
Землі.
Подякувавши
Місяцю за змістовну розповідь, Комета вирішила повернутися додому. Але попереду
її чекало ще багато пригод.
Ведуча 2. Талант - це здатність робити те, чому
нас ніхто не вчив. Гете
стверджував, що «Людина, яка володіє вродженим талантом, відчуває найбільше
щастя тоді, коли реалізовує цей талант».
Ведуча 1. Ми
віримо, що усі наші вихованці спрямують свій талант у справу свого життя.
Виступ Динисюк Аліни з есе «Моя майбутня професія»
Есе
Моя майбутня
професія
Роби те, до чого народжений
Г.С.Сковорода
Одним із найважливіших кроків у
житті старшокласника є вибір його майбутньої професії. Адже саме зараз від
нього залежить те, з чим буде пов’язане все його майбутнє життя. Звичайно, дуже
не хочеться помилитися з вузом, спеціальністю, але слід пам’ятати, що ти зможеш
змінити все в будь-який момент, і тобі не повинно бути шкода того часу, який ти
присвятив чомусь іншому.
Мені ж пощастило! Ще з ранніх літ я
захоплювалася приємними ведучими на відомих телеканалах: гарними зовні, з
грамотним мовленням та правильним тембром голосу. Чим більше я дорослішала, тим
більше дізнавалася про перспективи цієї професії.
Професія журналіста має певні види.
Одним із таких є тележурналістика, диктор та ведучий телепрограм.
Отже, ви здобули середню освіту і
постали перед вибором своєї подальшої долі. Ви обираєте професію, а відтак і
спеціальність, щоб вчитися далі і стати висококласним фахівцем, майстром своєї
справи. Я вважаю, що майстер – це той, хто знайшов покликання у роботі,
займається «сродною» працею, про яку писав великий Г. Сковорода у байці «Бджола
та Шершень».
У роботі журналіста мене найбільше
приваблюють такі перспективи: можливість самореалізовуватися, завжди бути у
центрі останніх подій, доносити до людей правду і боротися
за справедливість, впливати на свідомість інших людей, громадську думку,
спілкуватися з видатними людьми та постійно подорожувати, отримувати цікавий
досвід. Дуже важко стати справжньою «акулою пера», стати знаменитим, отримувати
гарні доходи і посісти престижне місце у суспільстві. Для цього необхідно
безперервно самовдосконалюватись, бути стресостійким, відповідальним за кожне
сказане тобою слово.
Професія журналіста сьогодні
захоплює багатьох молодих людей численними перевагами, широким спектром
можливостей для самореалізації. Але не кожен готовий до тернистого шляху, який
треба пройти на шляху до успіху. І мене, на щастя, помітили: запрошувати бути ведучою
міських й шкільних заходів та свят. Згодом я почала ходити до Школи лідерів,
яка давала мені можливість брати участь у всеукраїнських конкурсах
журналістики, спілкуватися з відомими майстрами своєї справи. Це надихало мене
і вселило надію на те, що в майбутньому мої мрії можуть здійснитися. Я
переконана, що журналістика – це професія справедливих, наполегливих людей, які
прагнуть змінити світ на краще. У сучасному світі нічого не коштує так дорого,
як інформація. І саме журналіст має бути володарем цього найціннішого скарбу.
Це те, що «запалює» мене. А отже, як писав Г. Сковорода: «Хто добре запалився,
той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити».
Ведуча
1. Як народжується її величність Поезія
в юних серцях? Цього ніхто не знає. Іноді наші юні поети кажуть, що вірш
приснився або Муза підкралася так непомітно, що нема на чому записати, тоді
вони пишуть на зошитах, навіть на руках або ж запам’ятовують. Як би там не
було, але те, що до них приходить прекрасна Муза Поезії, вічно молода й юна, як наші учні, це
прекрасно, це — подарунок долі.
Ведуча
2. Виступати у жанрі
дитячої творчості — чи не найважче. Адже
маленький читач — це справжній поціновувач, він легко відчуває штучність, неправдивість. Хто причастився до Поезії хоч
раз, пам’ятайте, що Муза дуже примхлива,
вона приходить лише тоді, коли серце щире, відкрите до краси і болю.
Сузір’я митців Шепетівщини (на слайді)
Мій
рідний край, надій квітіння!
Тут народився я й живу,
Мов дерево пустив коріння,
Легенду з ним пишу нову!
Відеоролик «Моє Поділля»
Ведуча 1 Це край, де ми живемо. Красивий він
своєю природою, мужнім народом, чудовими традиціями. Але чарівна ця
земля не лише природою, а й своєю історією. Славу Поділля сьогодні творять
люди, що
не мислять життя
свого без цієї землі, бо саме з любові до рідного краю, до його історії і культури починається
людина.
Ведуча 2. Любов
наша до рідного краю безмежна, як безмежна гордість за вірних синів і дочок
своєї землі. Славна історія народу,
його героїчне минуле і сучасне
відображено і у творах письменників
Хмельниччини.
(На слайді з’являється фото літературної карти Шепетівки із
іменами та портретами письменників)
Ведуча 2. Багаті
літературні традиції Шепетівщини. Наша земля народила, виростила
і вигодувала своїм хлібом багатьох видатних людей. Серед них і майстри слова –
поети, прозаїки. Ціле
сузір’я яскравих імен письменників є окрасою нашого заходу, чиї твори полонять своєю словесністю, багатством,
чуттєвістю. Отож запрошуємо до слова _________________________________
Виступи гостей заходу
Ведуча 1. Легеньким
вітерцем лине, повіває поетичне слово з вуст наших гостей. Ми ще раз
переконуємось у тому, що поезія – це цілющий ковток для спраглої душі, це ясний
промінець сонця в негоду, це біла квітка сподівання.
Ведуча 2. Слово на папері бентежить душу,
наповнює її безмежною Любов’ю до людини, природи, Батьківщини, життя. Це нерв,
який проймає кожен міліметр тіла.
Разом:
Творчість – це струни
відчуттів,
Це музика Вселенської любові,
Поезія – це скарб усіх віків,
Це діамант величиною в СЛОВО!
Виступ Ротаєнко Тетяни з поезією Ліни Костенко «Доля»
Доля
Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хто купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
Гостям
даруються квіти, висловлюються слова подяки.
Позакласний захід з української літератури на тему:
«Кобзарева струна ще бринить…»
Мета: глибше ознайомити учнів із
життям та творчістю українського народного поета Т.Г.Шевченка у формі змагання
між командами; розвивати уміння відчувати і передавати мелодику шевченківського
слова; виховувати любов до історії свого народу, його мови; сприяти
національному вихованню учнів, формувати почуття гордості за Україну.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, книжкова виставка (збірки поезій для дітей),
місця для роботи команд.
Хід заходу:
У центрі класу на столі прикрашений рушником портрет Тараса
Шевченка, виставка книг, саморобні книжечки з прислів’ями про Шевченка, його
«Кобзарем», піснями та висловами про нього.
Звучить пісня «Зоре моя
вечірняя…»
Ведучий (читає уривок із повісті
С.Васильченка «Широкий шлях»):
Року
1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночi, перед свiтом в селi
Моринцях на Звенигородщинi, в хатi Григорiя Шевченка, крiпака пана
Енгельгардта, блиснув у вiкнi єдиний на все село вогник: народилась нова пановi
крiпацька душа, а Українi - її великий спiвець Тарас Шевченко.
Ведуча запалює свічку біля
портрета Кобзаря.
Інсценізація
Виходить
мати. До неї підходить хлопчик.
Хлопчик
Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати
Так, синочку, правда.
Хлопчик
А чому так багато зірок на небі?
Мати
Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки
людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик
Бачив, матусю, бачив.
Матусечко,
а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати
Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра,
любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і
світло.
Хлопчик Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя
свічечка світила ясно-ясно.
Мати Старайся, мій хлопчику…
Інсценізація
Під тиху мелодію виходить Доля.
Я – тиха Доля, доленька Тараса…
В вінку терновім, боса на снігу…
Втирала сльози, зронені завчасно,
Співала «люлі» ще у сповитку.
Я проводжала маму Катрю в
вічність
Разом з Тарасом
Свічку їй несла.
Тихенько в бур'яні писала вірші
І малювала мрії крадькома.
Я з ним ходила тих стовпів
шукати,
Що небо підпирають…
Та дарма…
Учитель. Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Мотивація. Кожна нація, якій
пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне
самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого
національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. І
ось чому. Поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають Шекспіра,
італійці – Данте. Росія гордиться своїм Пушкіним, а ми, українці – Тарасом
Шевченком. Він, безсмертний Тарас, для
нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге
нам і рідне. В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю
вимовляє, пам'ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо
великого сина нашого народу – Тараса Шевченка.
Нині, як і щороку, ми проводимо шкільне
Шевченківське свято, аби не просто вшанувати пам'ять поета, але й відчути, як
через його твори проходить любов до України, народу, рідної мови. Присвячуємо
пам'яті Тараса Шевченка і літературну вікторину «Кобзарева струна ще бринить…»,
де учні позмагаються на кращого знавця життя і творчості поета.
Представлення команд
1 конкурс - літературна вікторина «У вінок Кобзареві» (Командам по черзі
ставляться запитання. Кожна правильна відповідь - 1 бал).
1 команда
1 . Найвідоміша збірка поета. («Кобзар»)
2. Де навчався Т. Шевченко? (Петербурзька
академія мистецтв)
3. Скільки років поет був у засланні? (10
років)
4. Народився Тарас Шевченко у селі...
(Моринці)
5. Як звати батька Тараса? (Григорій)
6. Скільки дітей було у родині Шевченків?
(шестеро)
7. Коли вперше було видано «Кобзар»? (1840
р.)
8. Що означає ім'я «Тарас»? (бунтар)
9. Скільки років було Тарасові, коли його
викупили з кріпацтва? (24 р.)
10. Як називається гора, де похований Т.
Шевченко? (Чернеча гора)
11. Продовжити: «Поховайте та вставайте...»
(Кайдани порвіте...)
12. Прізвище майстра малярних справ, у якого вчився
Шевченко. (Ширяєв)
2 команда
1. Хазяїном Т. Шевченка був
пан... (Енгельгардт)
2. Хто був найстаршим із дітей Шевченків?
(сестра Катерина)
3. Рік викупу Т. Шевченка з кріпацтва.
(1838 р.)
4. Рік народження поета. (1814 р.)
5. 3а фахом Тарас Шевчнко був...
(художник)
6. Як звали матір Тараса? (Катерина)
7. Ким був Тарас у пана Енгельгардта?
(Козачком)
8. Як звали подругу дитячих літ
Тараса? (Оксана)
9. Чий портрет був намальований, щоб
викупити Шевченка з кріпацтва? (Василя Жуковського)
10. У якому році поета не стало? (10
березня 1861 року у Петербурзі)
11. Батько Тараса був... (стельмахом, чумаком)
12. Скільки років провів Тарас Григорович на засланні? (10 років: з
1847 по 1857)
Декламування
поезії. «Думка» . Денис Півень.
2 конкурс - домашнє завдання «Думи мої, думи мої» (Вдома
команди готували кросворди, присвячені Тарасу Шевченку (6 слів). Вони
обмінюються ними і розв'язують).
Декламування поезії. «Великому Кобзареві». Олександра Балагур.
3
конкурс «Переплутанка»
(Із складів скласти
рядки поезій Т. Шевченка).
1
команда
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
2
команда
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю.
Декламування поезії. «Сон». Христина Терентьєва.
4 конкурс «Ланцюжок»
Кожна команда отримує картки з датами, які
треба розставити у хронологічній послідовності і пояснити. Кожна правильна
відповідь - 1 бал.
1 команда
1814 р. (народився Т. Шевченко)
1838 р. (викуп з кріпацтва)
1845 р. (написав «Заповіт»)
1861 р. (помер поет)
2 команда
1822 р. (віддали в науку до дяка)
1831 р. (приїзд до Петербурга)
1840 р. (перше видання «Кобзаря»)
1843 р. (приїзд в Україну)
Декламування поезії.
«Заповіт». Любов Бушовська.
5 конкурс капітанів команд (За одну хвилину написати якнайбільше назв
творів Т. Шевченка).
6
конкурс «Ребусляндія».
Команди розгадують ребуси про Т.
Шевченка.
7.
Підбиття підсумків. Слово журі.
Нагородження переможців.
Учитель.
Т. Шевченко все своє
життя, весь свій могутній талант присвятив українському народові: своїм
сучасникам і нам, нащадкам. Будьмо вдячні йому і за «Заповіт», і за
«Гайдамаків», і за «Катерину». Читаймо Шевченкові твори, вивчаймо їх, шануймо
те, що залишив нам у спадок Великий Кобзар. Увесь свій могутній
талант він присвятив служінню народові. «Історія мого життя – писав поет, -
становить частину історії моєї Батьківщини».
203 роки минуло з дня народження поета,
проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної
любові до свого народу, своєї землі.
Учень. Благословен
той день і час,
Коли
прослалась килимами
Земля, яку
сходив Тарас
Малими
босими ногами.
Земля, яку
скропив Тарас
Дрібними
росами-сльозами.
Учень. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь
століття,
І голос твій
нам душу окриля.
Встає в
новій красі, забувши лихоліття,
Твоя,
Тарасе, звільнена земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття,
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
Учень.
Збулись слова твої пророчі,
І час оновлення настав,
І темні просвітились очі,
Вчорашній раб всесильним став!
Вперед, брати!Все далі й далі,
Як тихий надвечірній світ,
Нам сяє в радості й печалі
Ясний Шевченків «Заповіт».
Звучить «Заповіт».
Немає коментарів:
Дописати коментар